Правила карти
- Карта — не начальник. Вона нічого не вимагає і нікому не звітує. Це спорядження.
- Печатку ставить тіло. Станцію пройдено не коли «зробив усі дні», а коли з'явився маркер станції — а його відчуває тільки сам Денис. Дмитро — провідник, не контролер.
- Мінімальна доза — закон. Один контакт із практикою за день = день зараховано. 15 хвилин — чесний бюджет, його вистачає.
- Стояти табором — нормально. Пропущений тиждень — мандрівник не «провалив», просто стояв табором. Маршрут спіральний: на попередні станції можна повертатися.
- Маршрут можна порушувати. Рекомендований порядок є, але якщо живе тягне в інше місце берега — йти за живим (це і є опора всередину).
- Скарб — кадри, не галочки. Скарбниця карти — колекція кадрів у журналі мандрівника, гучних і тихих. Це єдина «статистика».
Умовні позначення
маршрут: порядок рекомендований, не обов'язковий
станція: тапни — відкриється сторінка щоденника
печатка: ставиш сам, коли тіло каже «пройдено»
потічок: тече з гори вниз — ми йдемо проти течії
печера тіней: вхід тільки з провідником, на сесіях
скарб: відчуття «я живий» — хоча б мінімум раз в день
Скарбниця мандрівника — журнал кадрів: щовечора один рядок або фото. Гучні кадри й тихі — всі йдуть у скарбницю.
Вгору за потічком
КАРТА ДО ВІДЧУТТЯ ЖИТТЯ
«покрокова інструкція, яка в кінці перестане бути потрібна»
масштаб: 15 хвилин на день · темп задає тіло, не календар
початок шляху тут · гортай угору ↑